В этих исключительных условиях стал невозможным какой бы то ни было языковой и речевой догматизм... Важна прежде всего исключительная свобода образов и их сочетаний, свобода от всех речевых норм, от всей установленной языковой иерархии. Утрачивают свою силу разделения высокого и низкого, запретного и дозволенного...".

(М.М.Бахтин "Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Реннесанса" Москва, "Художественная литература", 1990 г. стр.521.)

Лесь Поддеревянский, Киев, 1970-е гг. – Питер / Стокгольм, 1993 г. В пересказе А.Гашкова

ГАМЛЕТ ЯК ФЕНОМЭН ДАТСЬКОГО КАЦАПИЗМУ

Дийовы особы:

Гамлэт – датський кацап

Маргарыта (Гертруда) – мать Гамлэта

Прывыдь – страшнэ чудо свиту, одячнэтэ в забруднэнэ бачнюкою и сукровыцэю простырадло.

Клавдий – хтывый дядько принця

Зигмунд Фрейд – видомый псыхиатр

ДИЯ ПЭРША.

Бэрэг моря. Слышни разбэщэни крыкы чаек, моржив та иньшой морськой сволоты. Входить Гамлэт. Вин у парусыновых штанах, у толстовци, пидпоясаний зручным шкиряным пояском. Вин босый, бородатый и поцоватый. У руци вин тримае дэбэлого дрючка.

ГАМЛЭТ (сам до сэбэ):

Якось допыздыло купатыся мэни. Купатысь чи нэ купатысь? –

Цэ блядськэ пытання мэнэ зайобуе!..

А можэ, скынуть враз штаны

Та похуярыть батэрфляем до буив,

Доки в очах нэ потэмние?

Э, ни! Про наслидкы можлыви и забув я.

Чирьяк на сраци, запльована пидлога,

Ликари, вид шприця – гематома,

И ось – пыздэць крадэться з усмкшкою хыжей!

А там – Охвэлия брудна вонючка,

3 купкой маргарыток,

А пид зэмлэю – фраер, що так любив купатыся!

Э, ни! Таки варианты ебав я в рот!

Гамлэт харка у морэ и дрючком його пыздячыть.

Заявляется Клавдий – хтывый дядько прынця.

КЛАВДИЙ:

Мон шер Гамлэт,

Ходимо v кабинет!

Цукэрку дам тоби я посмоктаты,

Цукэрка смачна – "Тузик" нехуйовый!

(Гыдко плямкаючы губамы, показуе смак конфэткы).

3 розбэщэного моря зьявляется Прывыдь в брудному простырадли.

ПРЫВЫДЬ:

Нэ вир, мий сыну, цьому пыдорасу!

Цукэрку ту тоби вин в жону встромыть!

КЛАВДИЙ:

А-а-а! (тикает).

ПРЫВЫДЬ:

Ось бачь?!! Злякався, йобаный ссыкун!

. . .

Мэнэ вин обоссяв на полюванни,

Колы я мицно спав.

Пидступною рукою мэни вин в уха спрямував брудного хуя

И скосопыздыла мое прэкраснэ тило смэртэльная гангрэна!

Помсты хочу!

Побачыты пидлоту на параши,

3 игрою у пивныка з неголеным убывцэй,

Чи то в контори сраным инженером,

Чи то у юрти раком на пидлози –

Татары в жопу щоб його ебали!

ГАМЛЭТ:

Ни, батько! Помсты я не хочу!

Бо всих трэба любыты –

Всих пыдорасив, злодиив, убивць, –

Бо кожен з ных народ, вси богоносци!

ПРЫВЫДЬ:

Ебав я богоносцив вкупи з Львом Толстым! –

Ну то, конешно, в смысле пэрэносном...

ГАМЛЭТ:

Ни, батько!

Мстытысь я не можу,

Бо всих любыты трэба

Окрим жыдив, монголив, билорусив

Та кацапив, которых я нэнавиджу.

У другому ж я гуманист,

На то що вы, батько!

ПРЫВЫДЬ:

Хуйова мода!

Пробздыло щось у датькому князивстви!

Колы я був царэм...

ГАМЛЭТ:

Вы, батько, вашим прыкладом вже зовсим заебалы!

Вам бы так завжды – матусю на пэчи

Ебаты, щоб дым из хаты йшов,

Та кыдаты сокырою в парализовану бабусю,

Та пыздыть унитаза чобитьми!

Навищо вы

Меньшого брата, слабкишого за вас здоровьям,

Прымушувалы вам лызаты миньету?

Ось вин и покосывся бидолажный!

А мама ж моя нэнавыдила вас, як я – жыдив!

ПРЫВЫДЬ:

О, сучый сыну!

Хуйов недоносок!

Таку хуйню казать на батька!

Чому-то не втопыв тэбэ я в молофьи,

Колы ты був малэнькый?

Та нэ засунув головою в жопу,

та нэ прыдушыв?!.

ГАМЛЭТ:

Вы, батько, пыздуйтэ кращэ у ваше морэ,

Нэ то дрючком пэрэебу я вас!

Та ще й поклычу дядька Клавдия,

То ми такых пыздюль понакладаем,

Що Дания здрыгнэться!!!

ПРЫВЫДЬ:

О, сучый сыну! Курвяча симэйка!.. (Прывыдь топыться у мори)

ГАМЛЭТ:

Папаша блядськый, у доску заебалы!

. . .

Пиду до бору, выпью шемпаньолы –

Бо в цурли мои коты понассыкалы!

И тик нэстэрпно хочэться лызаты

Шершавым языком горячи зубы...

Гамлэт уходыть, чайки крычать, морэ шумыть, моржи рэвуть.

ДИЯ ДРУГА.

На сцэни стойить рояль Стэйнвэй. На ньому видчынэна бутылка з шемпаньським та тэж видчынэна банка зи шпротами. Сыдыть Гертруда у своему замку, в кацапському крисли, позбавленому будь-якого художнього смаку. Над нэю гэрб высыть национальный, на якому зибражен вэдмэдь, в одний руци тримаючий балалайку, у другий – сокыру, що явно показуе розкомплексованисть та працелюбнисть тварюки. Гертруда вышывуе косоворотки та наспивуе "Комарики". Тыхою ходою пыдораса входыть Клавдий.

КЛАВДИЙ:

Сьогодни я гуляв на датьским взморьи

3 твоим сынком красывым,

Я конфэту йому пропонував.

Конфэтку смачну – "Тузик" нэхуйовый!

(Гыдко плямкаючы губамы, показуе смак конфэткы.)

ГЕРТРУДА:

Бэшкэтнику!

КЛАВДИЙ:

(сам до сэбэ)

Я выебу його!

(в голос)

Чы бздыть у хати,

Як бы там хтось насрав нечистоплотно?

Видкрыйтэ хвортку, хамы, щоб пробздылось!

Два хама у косоворотках и чоботах видчиняють хвортку, куды нэгайно влитае Прывыдь.

ПРЫВЫДЬ:

Ага!

Всим встаты раком!

Щас пыздэць вам будэ!

Злывайтэ воду, йобани масоны, чи як вас там?!!

КЛАВДИЙ:

Мий прывыдь! Ниякой хуйни не бачим мы!

Ко всим жыдо-масонам испытуем мы злобу и ненависть.

И ежедневно национальный гимн на балалайках хором исполняем.

Престиж крепчает, быстро возрастает процэнт жиров у масли.

Довальны хамы, сыты в них ебала.

Гораздо меньше стало пыдорасив,

Ебошат вси воны, як папа Карла,

На химии в Черкассах, лесбиянки ж

Уси на Соловках...

Входыть Гамлэт. Вин в жопу пьяный. В одний руци вин тримае дэбэлого дрючка, у другий – видчинену бутылку з шемпаньським.

ПРЫВЫДЬ:

Дывы, мий сыну: цэ жидо-масоны!

Ты запыздячь дрючком йих по пэчинци,

Потом доложишь. Що нэясно?!

ГАМЛЭТ:

Щас, батько! 3делаю усьо у лучшэм виде!

Гамлэт хапа дэбэлого дрючка и почынае пыздыть Клавдия и матусю. Пидлитае до вэличезного билого роялю, вылывае туды бутылку з шемпаньським та видчынэну банку зи шпротами запускае туды ж, та почынае дэбэлым дрючком пыздыть рояль. Рояль гудэ.

ПРЫВЫДЬ:

Гамлэту! Рояль – це нэ жыды!

Нэ пыздь рояль!

Його я за валюту купував!..

ГАМЛЭТ:

Ебав тэбэ, рояль, жыдив та цю валюту!

Пыздыть прывыдя. Запускае дэбэлого дрючка у национальный гэрб. Гэрб падае. Вдали тыхо-тыхо звучыть писня "Яблочко". Гамлэт почынае твэрэзытысь. Навкруги лэжать трупы попыздженых Гамлэтом.

ГАМЛЭТ:

(сам до сэбэ)

Итоги подведьом.

Попыздыв маты, батька, дядька.

Гэрба национального хуйнув, –

Так трэба ж высновккы зробыты!

Чи, можэ, бросыть пыты?

Э, ни!..

Хотя... яка разумная цьому альтэрнатива?

Входыть Зигмунд Фрейд. Його окуляры злощаво блыскають употьмах. Вин колэ Гамлэту инъекцию та увозить його у божевильню. Писня "Яблочко" переможно шырыться. Зъявляются анархични матросы в жахлывых бушлатах. Пыздэць.

ЗАВИСА